Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 905/8511/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівІванової Л.Б. Кочерової Н.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення відгосподарського суду Донецької області 20.02.2014та на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 01.04.2014 у справі господарського суду№ 905/8511/13 Донецької областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доЖитлово-комунального підприємства "Жилкомплекс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне комерційне підприємство "Маріупольтепломережа"простягнення збитків у сумі 96 000,00 грн. за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Житлово-комунального підприємства "Жилкомплекс" про стягнення збитків в сумі 96 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.01.2014 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне комерційне підприємство "Маріупольтепломережа".

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2014 у справі № 905/8511/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Довгалюк В.О., судді Левшина Г.В., Фурсова С.М.) у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 905/8511/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді Бойченко К.І., Стойка О.В.) за наслідками розгляду апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2014 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 905/8511/13 і прийняти нове рішення, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне комерційне підприємство "Маріупольтепломережа" зазначає, що ним виконано умови договору № 131 від 01.08.2007 та договору № 292 від 01.07.2011 щодо подання теплової енергії належної якості до будинку, у якому знаходиться позивач, у повному обсязі. Також третя особа зазначає, що сплачений позивачем суборендарю штраф у розмірі 96 000,00 грн. не є шкодою у розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки штраф застосовується до винної сторони тільки судом, який перевіряє правомірність його застосування, вірність розрахунку, наявність винних дій тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2007 між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (енергопостачальна організація) та Житлово-комунальним підприємством "Жилкомплекс" (обслуговуюча організація) був укладений договір на відпуск теплової енергії № 131, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язалась забезпечувати житловий фонд, який знаходиться на утриманні обслуговуючої організації тепловою енергією на потреби опалення та гарячого водопостачання для населення, а обслуговуюча організація - здійснювати утримання та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячого водопостачання та забезпечувати розподіл та регулювання теплової енергії по стоякам центрального опалення та гарячого водопостачання, яке подається енергопостачальною організацією до житлового будинку.

01.07.2011 між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роялті-Грант" (споживач) було укладено договір про відпуск теплової енергії № 292, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався подавати теплову енергію для об'єктів споживача у необхідній йому кількості, а споживач - прийняти та оплатити теплову енергію по затвердженим тарифам (цінам) у строки, передбачені договором.

01.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роялті- Грант", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, ОСОБА_7 (орендодавці) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавці зобов'язалися передати орендарю, а орендар - прийняти в строкове платне користування приміщення, визначене у цьому договорі, а також - сплачувати орендодавцям орендну плату.

Згідно з п. 1.2 договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2011 приміщення, що передається в оренду за цим договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,8 кв.м., належить орендодавцям на праві загальної часткової власності.

Пунктом 5.1.2 договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2011 передбачено право орендаря на власний розсуд без отримання попереднього дозволу орендодавців здавати приміщення в суборенду, передавати свої права та зобов'язання по договору іншій особі, якщо це не тягне за собою змін вартості приміщення та не порушує інших положень договору.

01.09.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (суборендар) було укладено договір суборенди, відповідно до умов якого орендар зобов'язався передати суборендарю, а суборендар - прийняти в строкове платне користування приміщення, визначене цим договором, а також оплачувати орендодавцю орендну плату.

Згідно з п. 1.2 договору суборенди від 01.09.2011 приміщення, що передається в суборенду за цим договором знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,8 кв.м., та знаходиться у володінні та користуванні орендаря згідно з договором оренди від 01.08.2011 між орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роялті-Грант", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Пунктом 3.1. договору суборенди від 01.09.2011 передбачено, що орендна плата за оренду приміщення складає 6 000,00 грн. на місяць.

Згідно з п. 4.1.2 договору суборенди від 01.09.2011 суборендар має право виїхати з приміщення, про що письмово повідомити орендаря до припинення дії договору у випадку невідповідності приміщення санітарним нормам, в тому числі у випадку невідповідності вимогам до систем водопроводу та каналізації, опалення, вентиляції, кондиціонування, електропостачання.

Пунктом 4.1.3 договору суборенди від 01.09.2011 передбачено, що суборендар має право розірвати договір в односторонньому порядку після спливу 60 календарних днів після виїзду з приміщення у випадку, зазначеному в пункті 4.1.2 договору, та при не усуненні обставин, зазначених у пункті 4.1.2 договору, які стали причиною виїзду суборендаря з приміщення, з правом вимоги виплати орендарем штрафу в двократному розмірі від суми орендної плати за договором за період включно з місяця, в якому відбулось таке розірвання договору, до закінчення строку дії договору відповідно до п. 7.1 договору.

Відповідно до п. 5.2.4 договору суборенди від 01.09.2011 орендар зобов'язався виплатити суборендарю штраф при розірванні договору суборендарем в односторонньому порядку у випадку, передбаченому п. 4.1.3 договору, протягом 60 календарних днів після отримання письмової вимоги суборендаря про виплату штрафу.

Згідно з п. 7.1 договору суборенди від 01.09.2011 договір діє з 01.09.2011 по 01.08.2012 включно.

21.10.2011 між орендарем та суборендарем був складений акт огляду приміщення по АДРЕСА_1, відповідно до якого стояки центрального опалення в приміщенні прохолодні, температура в приміщенні складає +16 градусів.

Листом від 21.10.2011 суборендар повідомив орендаря про виїзд з орендованого приміщення, якщо в подальшому не буде забезпечена належна робота системи опалення, а договір від 01.09.2011 відповідно до п. 4.1.3 буде розірвано в односторонньому порядку з виникненням зобов'язання по сплаті штрафних санкцій, передбачених п.п. 4.1.3, 5.2.4 договору.

У подальшому орендарем та суборендарем з метою оцінки роботи системи опалення складалися акти огляду приміщення по АДРЕСА_1 від 03.11.2011, від 24.11.2011, від 12.12.2011, від 10.01.2012.

У період з листопада 2011 року по лютий 2012 року за участю представників Житлово-комунального підприємства "Жилкомплекс" та Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" складені акти від 02.11.2011, 09.11.2011, 07.12.2011, 29.12.2011, 04.01.2012, 07.02.2012р., 21.02.2012, 23.02.2012, 24.02.2012 за результатами перевірки системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1 та винесено приписи № 34 від 04.11.2011, № 7 від 12.01.2011, № 48 від 02.02.2012, № 47 від 02.02.2012.

Листом від 10.01.2012 суборендар повідомив орендаря про розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 01.09.2011 в односторонньому порядку на підставі п. 4.1.3 договору суборенди та у зв'язку із невідновленням нормативної температури у приміщенні через неналежну роботу системи опалення, а також просив на підставі п. 4.1.3 та п. 5.2.4 договору сплатити штрафні санкції у розмірі 96 000,00 грн.

Позивачем було сплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 штрафні санкції в розмірі 96 000,00 грн. за договором від 01.09.2011, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 11 від 22.10.2013.

Посилаючись на те, що позивач поніс збитки у вигляді сплати суборендарю за договором від 01.09.2011 штрафу в розмірі 96 000,00 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо підготовки будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період та щодо утримання і технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення 96 000,00 грн. збитків.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 22, 611, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій виходили із недоведення позивачем складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків саме у заявленому позивачем розмірі 96 000,00 грн., зокрема, сам факт спричинення саме відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача тощо. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що надані в обґрунтування позовних вимог акти перевірки роботи системи опалення, приписи Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа", акти огляду приміщення по АДРЕСА_1, складені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 не є належними та допустимими засобами доказування в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 34, 35, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. При цьому скаржник зазначає, зокрема, про неправильне застосування апеляційним судом ч. 2 ст. 35 ГПК України щодо невизнання ним встановлених рішенням господарського суду Донецької області від 18.09.2013 у справі № 905/3265/13 фактів, які мають преюдийціне значення при вирішенні спору у справі № 905/8511/13

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 22.01.2013 у справі № 3-72гс12.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи (п. 6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 № 02-5/215).

З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що судами попередніх інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, встановлено відсутність складу цивільного правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання скаржника на неправильне застосування апеляційним судом ч. 2 ст. 35 ГПК України щодо невизнання ним встановлених рішенням господарського суду Донецької області від 18.09.2013 у справі № 905/3265/13 за позовом Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті-Грант" про стягнення заборгованості преюдиційних фактів слід визнати безпідставними, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) врахування фактів як преюдиційних мало місце лише за наявності тотожного складу сторін спору, тоді як рішення у справі № 905/3265/13 винесено між іншими сторонами.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про відмову у позові, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2014 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 905/8511/13 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 905/8511/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Іванова Л.Б.

Кочерова Н.О.